У Рівному відбулася дводенна зустріч з обміну досвідом місцевих партнерств зайнятості (МПЗ), ініційована Міжнародною організацією праці за фінансової підтримки Уряду Данії. Подія стала не лише майданчиком для презентації практик, а й простором стратегічної розмови: чи можуть МПЗ стати частиною системної трансформації ринку праці України та об’єднатись у національну мережу МПЗ.
До зустрічі долучилися представники партнерств із Київської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Рівненської та Херсонської областей. А також директорка офісу Міжнародної організації праці в Україні пані Аїда Ліндмайер та головний технічний радник Міжнародної організації праці (МОП) в УкраїніДжамал Ходжич.
Місцеве партнерство зайнятості у Херсонській області на заході представляли:
- ГО «Громадський центр «Нова генерація» (Оксана Глєбушкіна — виконавча директорка ГО «Громадський центр «Нова генерація» та модераторка заходу; Анна Кучерак-Зоря — експертка з комунікацій та зв’язків з громадськістю)
- ГО «Центр соціального партнерства «Перспектива» — Оксана Михайленко.
Для нашої організації ця участь стала важливою можливістю представити досвід перезапуску Місцевого партнерства зайнятості у Херсонській області в умовах війни та відновлення регіону.
Ринок праці під час війни: виклики, які не можна вирішити поодинці
Війна сильно змінила ринок праці: зруйновані та пошкоджені підприємства, переміщені люди, дефіцит кадрів і потреби роботодавців у людях, які потребують швидкої підготовки та перепідготовки. Але, попри виклики, у різних містах України з 2018 року розвиваються Місцеві партнерства зайнятості — добровільні обʼєднання регіональних партнерів, які забезпечують скоординовану відповідь на потреби ринку праці та адаптивне управління ними.
«Місцеві партнерства зайнятості стали тим майданчиком, де органи місцевої влади, служба зайнятості, бізнес, освітні заклади, громадські організації спільно шукають кращі рішення для вирішення викликів на ринку праці на місцевому і регіональному рівнях», — наголосила Оксана Глєбушкіна.
Перша панель була присвячена розвитку навичок, орієнтованому на роботодавців. Представники Рівненщини поділилися досвідом системного аналізу потреб ринку праці:
«Ми починали фактично з нуля — не було комплексних даних про структуру робочої сили та потреби бізнесу. Але саме це стало точкою росту».
Важливою інновацією стало впровадження короткострокових програм і часткових кваліфікацій. Людина може опанувати конкретну навичку за короткий час, отримати сертифікат і використати це для працевлаштування. Такий підхід дозволяє швидко реагувати на потреби ринку праці й підвищує конкурентоспроможність працівників.
«Важлива співпраця з бізнесом. Регулярні зустрічі з підприємцями допомагають визначати актуальні потреби, формувати технічні завдання для системи освіти та спільно знаходити рішення. Така модель дозволяє не лише готувати кадри. Адже від того, скільки буде сплачено податків, рівень життя нашого району», — пояснив Петро Коржевський, директор Департаменту освіти і науки Рівненської ОДА.
Спікери дійшли висновку: результат забезпечують не лише фінансові ресурси, а залученість людей і партнерська взаємодія інституцій.
Навчання і підтримка жінок
Олеся Бондар, виконавча директорка Українського жіночого фонду, розповіла про роботу з жінками, які потребують перекваліфікації, або прагнуть започаткувати власну справу.
«Було розроблено короткотермінові навчальні курси, зокрема, для кухарів і кухарок, що дозволяють швидко здобути нову професію і почати заробляти. Такий формат є особливо важливим, адже довготривале навчання сьогодні часто є недоступним для жінок через сімейні обов’язки та фінансові обмеження».
Вона підкреслила роль самого МПЗ. За її словами, Партнерство дає можливість закривати різні потреби жінок у громадах. А це — перекваліфікація, розробка короткострокових курсів, підтримка у відкритті жінками власної справи, а також можливість підсилювати тих, хто не достатньо конкурентоспроможний на ринку праці, кому бракує додаткових знань.
Олеся Бондар звернула увагу на такі аспекти на ринку праці щодо жінок:
- через низькі зарплати жінки йдуть з бюджетних установ у торгівлю. Через це втрачаються управлінські навички серед жінок у цій сфері;
- суспільство має нормально сприймати жінок в традиційно чоловічих професіях і не розглядати жінок як додаткову конкуренцію;
- жінки потребують гнучких умов і графіку роботи;
- бізнес має фактично спілкуватися з жінками, щоб зрозуміти, що відповідає їхнім потребам;
- бізнеси вкладають у розвиток чоловіків, а не жінок.
Ринок праці і ветеранська політика
Під час панелі обговорили й питання ветеранів на ринку праці. Тут наголосили, що перекваліфікація є важливою, але не може бути єдиним інструментом підтримки. Повернення ветерана до цивільного життя — це складний і тривалий процес, який включає психологічну адаптацію, вирішення побутових й соціальних питань і лише потім — пошук роботи або навчання чи перенавчання.
«Ветеран — це не професія. Це людина з унікальним досвідом. Перекваліфікація важлива, але без психологічної та соціальної підтримки вона не працює», — сказав Віктор Мойсеєв, директор Миколаївського міського центру підтримки ветеранів війни.
Він наголосив, що навчання та перенавчання є базою. А для ефективної роботи з ветеранами потрібна чітко продумана система супроводу, а не хаотична допомога в окремих запитах ветеранів:
«Потрібна система, коли людина входить у цей процес. Інституція, де приймуть, підкажуть, порядать і нададуть супровід. У Миколаївській області є реальні кейси, які можна поширювати і продовжувати роботу над систематизацією цих процесів».
Підприємництво: не лише старт, а сталість
Друга панель була присвячена інтеграції менторства та доступу до фінансування для розвитку мікро- та малого бізнесу й створення якісних робочих місць.
«Варто звертати увагу на регіон, бо умови і особливості ведення бізнесу — різні», — зауважив Василь Кашевський, президент ГО «Волинський ресурсний центр».
Обговорюючи досвід МПЗ, реалізовані різні навчальні та перекваліфікаційні програми, члени партнерств зауважують на необхідності фахового супроводу бізнесів після їх запуску, необхідність бути гнучкими під час реалізації бізнес-плану грантоотримувачів:
«Для постраждалих громад важливі швидкі можливості відновлення. Громада не може відновлюватись без малого бізнесу. Грант — це лише початок. Без менторства і включення в локальні економічні ланцюги бізнес довго не протримається. Потрібна система підтримки бізнесу на період ризику — перші 18 місяців роботи. Завдання — запустити сталий бізнес, який буде генерувати робочі місця, буде спроможним і стабільним та розвиватися динамічно», — вважає Артем Ващиленко, директор, ГО «Українська асоціація центрів підтримки бізнесу».
Успішні практики діяльності Місцевого партнерства зайнятості на Львівщині презентувала Анна Костюк, віце-президентка Української платформи «Жінки в бізнесі». Платформа входить до Львівського регіонального партнерства зайнятості “ОПЛІЧ”.
Львівське партнерство «ОПЛІЧ» працює з 2022 року, об’єднуючи представників бізнесу, влади, громадського сектору та донорських організацій. Їхня діяльність, зокрема, спрямована на створення нових робочих місць, підтримку бізнесу та навчальні програми для різних категорій населення. Анна Костюк розповіла про реалізацію грантових програм і курси з перекваліфікації. Зокрема, для місцевого та релокованого бізнесу, ветеранів/-ок і сімей військових.
Анна Костюк поділилась досвідом, як створювалось Місцеве партнерство зайнятості, як відбувався розподіл ролей і функцій, координація роботи між членами Партнерства.
Місцеві партнерства зайнятості як спроможна інституція та досвід Херсонщини
Під час третьої панелі обговорювали сталість та інституційну спроможність Місцевих партнерств зайнятості, їхній вплив на регіональному рівні та обговорювали потребу створення мережі МПЗ на національному рівні.
За словами Любові Максимович, голови ГО «Центр «Жіночі перспективи», у Партнерстві завжди має бути той, хто бере на себе менеджерську функцію та буде драйвити усесь процес.
«Партнерство — це жива структура. У нього можна увійти і з нього можна вийти, якщо з часом не бачиш цінності. Тому важливо постійно оновлювати склад і зберігати відчуття спільної мети», — зауважила Оксана Глєбушкіна, розповідаючи досвід Херсонщини.
Вона розповіла про перезапуск МПЗ Херсонщини через повномасштабне вторгнення:
«Ми наважилися перезапустити партнерство. Змінили мандат з міського на обласний, залучили нових учасників, пройшли процес передачі знань після зміни керівництва Служби зайнятості. Це про управління знаннями та інституційну пам’ять».
Оксана Михайленко, ГО «Центр соціального партнерства «Перспектива», презентувала успішний досвід роботи організації у темі ринку праці Херсона та підкреслила важливість планування:
«Навіть якщо є проєкт, має бути власний план дій. Без визначених цілей партнерство втрачає орієнтир».
Чи потрібна Україні мережа МПЗ?
Головне питання зустрічі звучало так: «Чого ми не можемо зробити поодинці, але можемо зробити разом?»
Учасники та учасниці працювали в групах над трьома вимірами майбутньої взаємодії: функції мережі, механізми співпраці та перші кроки.
Повторюваними стали три ідеї:
- Регулярний обмін практиками.
- Мінімальні стандарти функціонування.
- Спільне представництво,просування експертизи та адвокація на національному рівні.
Мова йшла не про формальне «створення» мережі, а про готовність рухатися до неї через конкретні кроки — координаційну групу, спільний інформаційний простір, узгоджені принципи та стандарти роботи, пошук ресурсів, розподіл функцій і поширення кращих практик й експертизи для зміни політики на ринку праці України.
«Місцеве партнерство зайнятості — це модель, яка може бути адаптована під потреби конкретної громади. Інструментів і елементів у МПЗ — безліч», — зауважила під час зустрічі Тетяна Міненко, національна менеджерка проєктів Міжнародної організації праці в Україні.
Чому це важливо для Херсонщини?
Для МПЗ Херсонської області участь у зустрічі — це:
- можливість поширити досвід перезапуску партнерства, роботи в умовах війни та діяльності у прифронтовому регіоні;
- інтегрувати регіон у національний професійний діалог;
- ділитися власники успішними моделями та отримати доступ до практик інших областей;
- посилити сталість через горизонтальні зв’язки та мережуватися;
- посилювати голос Херсонщини на регіональному та національному рівнях.
«Мережування — це не формальність. Це спільний пошук рішень на ринку праці через виклики війни, фокус на успішних моделях і поширення дієвих практик, а також посилення експертизи партнерств і сильний голос громад у формуванні політики зайнятості на національному рівні», — підсумувала на завершенні зустрічі Анна Кучерак-Зоря — експертка з комунікацій ГО «Громадський центр «Нова генерація».
У межах зустрічі учасники та учасниці також відвідали фабрику меблів Hjort Knudsen для демонстрації співпраці між освітою й бізнесом.
На другий день візиту делегація зустрічі відвідала Навчально-технічний центр у м. Сарни, що модернізований у межах підтримки ініціативи Місцевого партнерства зайнятості та Міжнародної організації праці
Ми вдячні нашим партнерам з Міжнародної організації праці за стратегічне лідерство, організацію простору для чесної дискусії та підтримку розвитку МПЗ в Україні. Дякуємо партнерам з регіонів за відкритість, практичність, готовність діяти системно.
Анна Кучерак-Зоря
